Кожному з нас доводиться переживати втрати на певному етапі життя. Іноді вони приходять раптово, немов грім серед ясного неба, або ж, буває, ми очікуємо на них, але легше від цього не стає. Прощатися з близькими – завжди дуже важко, складно і нестерпно боляче.
Скорбота — це ціна, яку ми платимо за любов. Бо те, що було для нас важливим, не втрачає своєї цінності навіть тоді, коли зникає фізично. Переживання втрати може навчити нас нового погляду на життя, допомогти переосмислити цінності та з часом зробити сильнішими.
Пережити цей біль — справжній виклик, але з часом він приносить плоди. Коли гострота втрати зменшується, а на її місце приходять прийняття, спогади й світла туга, починається поступове повернення до життя та відновлення внутрішніх сил.
Чому болить так сильно?
Те, наскільки сильно відчуватиметься втрата, напряму залежить від того, скільки місця у вашому житті займала людина й наскільки стосунки з нею надавали вашому життю сенсу.
Переживання горя впливає не лише на емоції, а й на тіло та поведінку.
Частими наслідками втрати є:
- проблеми зі сном та апетитом
- відчуття постійної втоми, виснаження, браку енергії
- погіршення пам’яті й концентрації
- соматичні прояви (головний біль, біль в грудях, проблеми з тиском, шлунково-кишкові розлади)
- складнощі у роботі чи навчанні
- коливання настрою (від плачу до відчуження, від роздратування до байдужості)
тривожність та напади паніки
втрата сенсу життя або відчуття безнадії
- відчуття ізольованості, бажання замкнутися від світу
- почуття провини або сорому («я міг зробити більше», «чому вижив я, а не він/вона»)
складнощі у стосунках з близькими (конфлікти, нерозуміння, віддалення)
- намагання знайти «знаки» чи духовні пояснення втрати
Кожна людина може проживати горе по-своєму, у безлічі різних форм. Навіть одна й та сама людина в різні моменти часу може реагувати по-різному. І звичайно, те, як сім'я загалом долає втрату, також має велике значення. На процес впливають обставини смерті, наша життєва ситуація, внутрішні ресурси, стосунки в сім’ї та особисте ставлення до того, що сталося.
Горе тісно пов’язане зі стосунками. Міжособистісний зв'язок – це наша базова потреба. І розрив цього зв'язку через втрату змінює всіх у родині.
Роль часу і культури у переживанні горя
Горе вимагає часу та внутрішньої готовності пристосуватися до нового життя без близької людини. Це і процес, і потік, який не можна форсувати. Оскільки рано чи пізно кожен із нас стикається з втратами, почуття скорботи є природною та нормальною реакцією на втрату.
Втім, іноді виникає ускладнене чи травматичне горе, коли біль стає нестерпним і заважає рухатися далі. У таких випадках важливо не залишатися наодинці зі своїм станом — психологічна підтримка може стати тим ресурсом, який допоможе не застрягнути в переживанні втрати та віднайти сили для відновлення.
Велику роль у цьому процесі відіграє культура. Наше соціальне й духовне середовище часто стає опорою, адже ритуали та традиції допомагають висловити жаль, вшанувати пам’ять і водночас отримати підтримку від інших. Так само, як різняться сім’ї, наші релігійні переконання чи національні особливості вносять унікальні відтінки в процес горювання.
Те, що в одній культурі здається дивним — наприклад, потрібно сумувати мовчки й наодинці, чи, навпаки, робити це відкрито й прилюдно — в іншій може бути абсолютно природним і очікуваним. Це свідчить про те, що немає єдиного правильного способу горювати. Важливо дозволяти собі проживати втрату так, як це відгукується саме вам, без порівняння з чужими моделями поведінки.
Після втрати близької людини часто виникає безліч питань, які можуть додатково ускладнювати переживання скорботи. Вони стосуються практичних моментів — як організувати похорон, які ритуали провести, хто може бути присутнім, як вшанувати пам’ять покійного. Разом з тим існують і певні культурні очікування — як слід проявляти скорботу залежно від віку, статі чи традицій сім’ї, скільки часу триває жалоба, які нові ролі можуть взяти на себе члени родини.
Проте немає єдиного «правильного» способу горювати — кожна людина та кожна родина проходить цей процес по-своєму, і це цілком нормально.
Як відновити емоційну рівновагу
Коли ми переживаємо сильний стрес або горе, нервова система може реагувати двома крайнощами: або «зашкалювати» — проявлятися тривогою, панікою, гіперзбудженням, або, навпаки, «відключатися» — виникає оніміння, апатія, відстороненість.
Концепція вікна толерантності каже, що існує комфортний діапазон, у якому ми можемо ефективно функціонувати, відчуваючи сильні емоції (навіть болісні) реагуючи на них, і водночас не втрачати зв’язок з реальністю. Під час горювання важливо намагатися залишатися в цьому «оптимальному стані».
Якщо виникає сильна тривога або паніка, допомагає заземлення: зверніть увагу на навколишнє середовище, назвіть п’ять предметів, які бачите, відчуйте опору під ногами, зробіть кілька глибоких вдихів, випийте води. Якщо ви відчуваєте апатію, оніміння або відстороненість, варто активізуватися: трохи порухатися, зробити легку фізичну вправу, потягнутися або вмитися холодною водою.
Горе — це процес «входу та виходу» з цього вікна. Не картайте себе, якщо вас «викидає» з нього. Головне — навчитися помічати ці моменти та м’яко повертати себе до відчуття реальності, що робить процес переживання втрати менш руйнівним і поступово допомагає відновити ресурс.
Як знайти сили жити після смерті близької людини
Горе — це не кінцева зупинка, а міст, що поєднує ваше минуле, теперішнє та майбутнє. І навіть у найтемніші моменти життя залишається місце для надії, яка полягає у здатності продовжувати жити, приймаючи, що з часом біль змінюється і стає менш гострим.
Надія проявляється у трьох ключових аспектах. По-перше, це надія на примирення: приймаючи те, що сталося, ми розуміємо, що можемо навчитися жити з втратою і поступово інтегрувати її у своє життя. По-друге, це надія на пам’ять: любов і спогади зберігаються, допомагаючи цінувати те, що людина залишила у вашому житті. І, по-третє, це надія на майбутнє: віра в те, що можна знайти нові сенси, відчувати радість і наповнення, навіть якщо щастя тепер набуває іншої форми. Це не зрада пам'яті, а, навпаки, виконання того, чого б хотіла для вас людина, яка пішла – бачити вас щасливими.
Горе — це природний процес, який потребує часу та уваги. Дозвольте собі переживати його у власному темпі, підтримуйте контакт із близькими та пам’ятайте: навіть у темряві можна знайти промінь надії, який допоможе поступово відновити сили та знову відчути радість життя.
Якщо вам потрібна професійна підтримка, психологи центру Дáлі завжди готові допомогти. Крім того, ми підготували безкоштовну пам’ятку, яка допоможе зрозуміти процес горювання, підтримати себе та інших у цей складний час. У пам’ятці ви знайдете поради про те, як пережити втрату, як підтримати близьких і як піклуватися про власні емоції.
Завантажити пам’ятку безкоштовно
Авторка статті та пам'ятки: Євгенія Кузіна
