Втрата — це досвід, з яким рано чи пізно стикається кожна людина. Смерть близької людини, розрив стосунків, втрата дому, здоров’я, роботи або важливого етапу життя — усе це може викликати горювання.
У такі моменти люди часто відчувають не лише біль, а й розгубленість, самотність, нерозуміння з боку оточення. А іноді — сором за свої почуття та думки. Як психологи, ми часто чуємо:
«Зі мною щось не так», «Я маю вже оговтатися», «Інші справляються краще».
Багато з цих переконань ґрунтуються на міфах про горе, які лише ускладнюють процес зцілення.
У цій статті ми розглянемо поширені міфи про горювання, пояснимо, що насправді відбувається з психікою під час втрати, та коли психологічна допомога при горі може стати важливою опорою.
Чому тема горювання така складна?
У нашій культурі горе часто сприймається як щось небажане, небезпечне, таке, що потрібно якнайшвидше «пережити» або «залишити в минулому».
Горювання нерідко прирівнюють до слабкості або навіть до психологічної проблеми.
Насправді ж горе — це нормальна, природна реакція психіки на втрату значущого. Воно не має чітких термінів, правильного сценарію чи універсального способу проживання.
Міф: Час лікує
Напевно кожен міг чути цей вислів від бабусь та дідусів. Він часто звучить як втіха, але на практиці може залишати людину наодинці зі своїм болем. Здається, що потрібно просто «почекати», і з часом стане легше. Але очікування не полегшує біль втрати автоматично.
Правда: Горювання — активний процес
Час сам по собі не зцілює. Зцілення залежить від того, як саме людина проживає втрату: чи має вона можливість говорити про свій біль, чи дозволяє собі сумувати, чи знаходить підтримку, чи поступово адаптується до нової реальності.
Горювання — це активний процес. Іноді він потребує професійного супроводу, особливо якщо біль не слабшає з місяцями або роками.
Міф: Сильні люди не показують страждань
Існує поширена думка, що сильна людина – це та, яка не дає волю емоціям, не плаче, «не ламається» та тримає себе в руках. Але приховування, ігнорування горя, вдавання, що нічого не сталось, не полегшують його переживання, а, навпаки, пускладнюють ситуацію, посилюючи самотність.
Часто можна почути: «Тримайся», «Будь сильним», «Не розкисай».
У результаті людина починає приховувати емоції, стримувати сльози, ігнорувати власні переживання.
Правда: Сила - у вразливості
Справжня психологічна сила — не в пригніченні почуттів, а в здатності визнати біль і дозволити собі вразливість. Непрожите горе не зникає та згодом може проявлятися у вигляді тривоги, депресії, психосоматичних симптомів.
Говорити про горе — нормально. Плакати — нормально. Шукати підтримку — це не слабкість, а турбота про себе.
Міф: “Треба швидше рухатись далі”
Ця фраза часто звучить із добрих намірів, але несе прихований тиск: ніби біль потрібно швидко залишити позаду, забути, «перегорнути сторінку».
Правда: Горювання — не стирання минулого
Люди не «відпускають» втрату повністю, вони вчаться жити з нею по-новому, зберігаючи внутрішній зв’язок із тим, кого втратили, через спогади, традиції, цінності та внутрішній діалог. Психологічна робота з горем допомагає не забути близьку людину чи переживання, а інтегрувати втрату у своє життя так, щоб біль більше не був руйнівним і з’являлася змога поступово знаходити нові сенси.
Міф: Горе буває лише після смерті
У суспільстві часто повʼязують горе тільки зі смертю близьких людей, забуваючи про те, що втрата може мати різні форми. Кінець стосунків, серйозна хвороба, втрата роботи, безпліддя або навіть переїзд з рідного дому – все це може викликати відчуття горя.
Правда: Горе - реакція на втрату
Горе – це природна людська реакція на будь-яку значущу втрату, а не лише на втрату близької людини. Будь-яка зміна, що руйнує звичну реальність, потребує часу на адаптацію, заслуговує на увагу та підтримку.
Міф: Існують чіткі стадії горювання
Більшість із нас чули про п’ять стадій горя: заперечення, гнів, торг, депресію та прийняття. Цю модель часто подають як універсальний сценарій, через який кожна людина нібито має пройти, крок за кроком, у визначеному порядку.
Та важливо знати: ця модель ніколи не задумувалася як жорсткий контрольний список. Її авторка, Елізабет Кюблер-Росс, описувала ці стани як можливі реакції людей, які стикаються з втратою або смертю, а не як обов’язкові етапи, що мають відбуватися послідовно.
Правда: Горювання - не лінійний процес
Насправді ж горе рідко розгортається чіткими, передбачуваними кроками. Воно радше нагадує хвилі: іноді сильні й несподівані, іноді майже непомітні, але все ще присутні десь на тлі життя. Дослідження показують, що значна частина людей взагалі не переживає горе у формі стадій» Дехто не відчуває гніву, інші — не проходять через депресивний стан, а хтось може відчути полегшення або спокій набагато раніше, ніж очікує від себе чи від нього очікує оточення.
Емоції можуть повертатися, змінюватися, накладатися одна на одну. І це нормально.
Немає правильного порядку, немає дедлайну, немає «нормальної тривалості» горя.
Коли варто звернутися до психолога при втраті?
Психологічна допомога при горюванні може бути корисною, якщо з часом біль не зменшується або, навпаки, стає сильнішим і постійним. Часто це супроводжується відчуттям порожнечі чи безнадії, труднощами зі сном, апетитом або концентрацією, підвищеною тривогою чи пригніченістю. Важливим сигналом також є відчуття самотності у своєму переживанні — коли немає з ким безпечно говорити про втрату. Робота з психологом у такому випадку дає простір, де можна говорити про свій біль без осуду, поспіху і вимог впоратися швидше.
Співчутливий шлях уперед
Горе — це одна з форм любові, яка свідчить про близькість і глибину зв’язків, що були для нас по-справжньому важливими.
Коли ми перестаємо вірити в міфи про «правильне» горювання і дозволяємо собі проживати втрату чесно — у власному темпі, без порівнянь і внутрішнього тиску — поступово з’являється можливість повертатися до життя, яке може вміщати пам’ять, сум, і нові сенси.
Виходячи за межі цих міфів, ми можемо формувати культуру, що ставиться до горя не як до проблеми, яку потрібно швидко вирішити або перебороти, а як до шляху, який потребує часу, підтримки й людяності. Шляху, який вимагає багато турботи, терпіння і співчуття, як до власного досвіду, так і до болю інших.
Психологічна підтримка у період втрати
У психологічному центрі Дáлі ми працюємо з темами втрати, горювання, травматичного досвіду та адаптації до змін.
Якщо відчуваєте, що вам важко проходити цей шлях наодинці — ви можете звернутися за консультацією до психолога. Підтримка не забирає біль миттєво, але допомагає розділити його та прожити легше, крок за кроком.
Також ми створили безкоштовну пам’ятку для тих, хто переживає втрату або хоче підтримати близьку людину. У ній ви знайдете пояснення, як може проявлятися горе, практичні поради для самопідтримки та ідеї, як бути поруч із тими, кому зараз важко.
Завантажити пам’ятку безкоштовно
Авторка статті: Ольга Енгельс - психологиня, працює з втратою та горюванням
Авторка пам'ятки: Євгенія Кузіна - психологиня, PhD, працює з втратою та горюванням
